Парафія св. пророка Іллі      

14 січня - обрізання Господнє і пам'ять святителя Василія Великого та святителя Петра (Могили)




 

    Найближчою важливою подією із життя Ісуса Христа, що наступає після празника Христового Різдва, є Господнє Обрізання і надання імені. Цей празник ми святкуємо 14 січня. Святе Євангеліє про це так говорить: "Як сповнились вісім днів, коли мали обрізати хлоп’ятко, назвали Його Ісус — ім’я, що надав був ангел, перше, ніж Він почався у лоні" (Лк. 2, 21). Ісус Христос, як Бог і Законодавець, не був зобов’язаний виконувати релігійні приписи ізраїльського народу, та все-таки Він їм добровільно підкорився і їх зберігав. З тієї причини Він восьмого дня після народження піддався обряду обрізання. 

   Старозавітне обрізання було прообразом новозавітного хрещення, що втілює нас у Христа. Святий апостол Павло, називаючи хрещення нерукотворним обрізанням, каже: "У Ньому ви були й обрізані обрізанням нерукотворним, коли ви з себе скинули це смертне тіло обрізанням Христовим. Поховані з Ним у хрещенні, з Ним ви разом також воскресли" (Кол. 2, 11-12).

   Празник Обрізання, хоча вважається великим, не належить до 12 великих дванадесятих празників. Він не має ані перед- ані попразденства і, властиво, закінчує попразденство Христового Різд­ва. Канон утрені празника уклав святий Степан Саваїт (VII ст. ).



   Святитель Василь Великий народився близько 330 року в місті Кесарії в благочестивій християнській сім'ї Василя та Емілії. Батько святителя був адвокатом і викладачем риторики.

     Початкову освіту Василь отримав під керівництвом своїх батьків і бабусі Макріни, високоосвіченої християнки. Після смерті батька й бабусі Василь вирушив для подальшої освіти в Константинополь, а потім до Афін, де досконало вивчив різноманітні науки - риторику і філософію, астрономію і математику, фізику і медицину. Приблизно в 357 році Василь повернувся до Кесарії, де деякий час викладав риторику. В Антіохії, в 362 році він був присвячений в сан диякона єпископом Мелетієм, а в 364 році присвячений в сан пресвітера єпископом Кесарійським Євсевієм.

     Виконуючи своє служіння, святитель Василь ревно проповідував і невпинно дбав про потреби своєї пастви, завдяки чому здобув високу повагу і велику любов.

     Незабаром (370) святитель Василь був обраний Собором єпископів на Кесарійський кафедру. У тяжкий для Церкви час він проявив себе як палкий захисник православної віри, захищаючи її від єресей своїми словами і посланнями. Особливо слід відзначити три його книжки проти аріанського псевдовчителя Евномія, в яких святитель Василій Великий вчив про Божество Святого Духа і єдність Його природи з Отцем і Сином.

    За своє коротке життя святитель Василь залишив нащадкам безліч богословських праць: дев'ять бесід на Шестиднів, 16 бесід на різні псалми, п'ять книжок на захист православного вчення про Святу Трійцю, 24 бесіди на різні богословські теми, сім аскетичних трактатів; правила чернечі; статут подвижницький; дві книги про Хрещення; книгу про Святого Духа, кілька проповідей та 366 листів різним особам.

 

   Святитель Петро (Могила), митрополит київський. Результатом саме його діяльності стало відродження православної науки, духовного і літургічного життя у складному XVII ст.

   Родина Могили із визначного і давнього молдавського роду. Батько майбутнього митрополита - Симеон, був на початку XVII ст. володарем Волощини та, деякий час, Молдавії. Петро Могила (по румунськи Реtгu Моvіlа) народився 21 грудня 1596 р. в Молдавії. Після усунення турками родини Могилів від правління та смерті батька, молодий воєводич разом з матір'ю переїхав на українські землі Речі Посполитої.

   Здобув добру освіту: спочатку вчився у братській школі у Львові, потім у Парижі. На початку 20-х років XVII ст. юнак брав участь у Хотинській війні, виношував навіть намір відвоювати молдавський престіл. Проте, за порадою київського митрополита Іова (Борецького), у 1626 р. прийняв чернечий постриг у славному Києво-Печерському монастирі.

    Життя і церковна служба святителя Петра Могили випали на час особливо важкий в історії Православної Церкви. Україна переживала століття бездержавності, а Православ'я було у важкій ситуації. Саме зі святителем Петром пов'язують церковно-культурне відродження на Україні в XVII ст.

   Незадовго після постригу Могила стає архимандритом Печерського монастиря (1627) Через 2 роки, отримавши патріарше благословення, архимандрит Петро заснував тут лаврську школу. А у віці 37 років прийняв у Львові єпископську хіротонію. Призначення свят. Петра (Могили) митрополитом викликало велике піднесення серед православних, які покладали на нього великі надії. Надії ті виправдались. А всю епоху названо могилянською добою. Митрополит не тільки відновив і впорядкував життя Православної церкви, але й провів також широкомасштабні і багатогранні реформи, метою яких було утвердити і зміцнити Митрополію.

   Особливу увагу митрополит Петро (Могила) присвятив освіті. Київські братську і лаврську школи перетворив у київську колегію, відому згодом під назвою Києво-Могилянської академії. Була це перша вища школа у Східній Європі, яка дала початок всій університетській освіті в цій частині континенту. Колегія була організована за зразками найкращих шкіл західного світу. Студенти вивчали тут три мови: грецьку, латинську і церковно-слов'янську. Ознайомлювались не тільки з богослов'ям, але і іншими гуманітарними науками. Випускниками цієї академії була майже вся культурна еліта тогочасної України і Білорусії.

   Важливою ділянкою активності Митрополита було впорядкування богослужбової практики і видавнича діяльність.. Найбільш відомі видання — це Служебник і Требник Петра Могили.

   Час релігійних суперечок, яким було XVII ст., сприяв і вимагав чіткого та сучасного викладу основ православної віри та їх захисту перед закидами іновірців. Саме митрополит Петро Могила був автором першого православного Катихизису, прийнятого загальноправославним синодом у Яссах, а згодом затвердженого православними патріархами Сходу. 

   Своє трудолюбне життя славний митрополит закінчив на 50 році життя - 1 січня 1647 р. - за рік до початку повстання Б. Хмельницького, яке започаткувало нову епоху в історії київської митрополії та України.

   Постать святителя Петра Могили безперечно належить кільком культурам: за походженням молдаванин, вихований у православній румунській культурі, майже все зріле життя присвятив службі Православній Церкві на Україні. Крім румунської і української культур збагатив він також білоруську, польську та російську.

   Свят. Петро (Могила)постав в історії Православної Церкви як ієрарх, який в складний час XVII ст. шукав шляхів для утвердження Православ'я, старався, щоб Церква відповідала на виклики цієї епохи — була відкритою на зміни, які відбувалися у світі, а водночас залишалася вірною православній традиції

 

   У 1996 р. свят. Петро (Могила) був зачислений до лику святих. До своїх святців вписали Його також Румунська Православна Церква та Православна Церква в Польщі, з якими був Він особливо зв'язаний.



Создан 13 янв 2012



 

cerkva-snt.at.ua сайт диякона Ігоря Луцана Свято-Духівський храм УПЦ КП м. Дніпропетровськ

 

cerkva.te.ua bogoslov.cv.ua свящ. Богдан Сливка

 

 

ptpl.io.ua: Парафія святих апостолів Петра і Павла м. Кіровоград