Парафія св. пророка Іллі      

Поведінка дитини в церкві: хто винен і що робити?




    Для тих, хто бере до церкви малих дітей, ця проблема є чи не на першому місці за актуальністю. Буває, дитина зовсім не дає слухати Літургію не тільки своїм батькам, а й усім навколо.

    Напевне, вам знайома така картина: до церкви прийшла родина з малим хлопчиком. Малюк то стане, то сяде, то з шумом возить по підлозі машинку, то починає голосно проситись у туалет уже вп’яте за годину. Тато щось нервово шепоче пустунові на вухо, мама раз по раз шарпає його за плечі, навколишні відволікаються і дратуються. Зате зовсім поруч непорушно стоїть біля своєї мами дівчинка того ж віку. Вона чемно повторює все за мамою і ніколи не створює проблем.

    То від чого ж залежить поведінка дитини в церкві? І як не дати малому пустунові зіпсувати недільний ранок усім навколо?

    Тепер уже ні для кого не секрет, що всі люди народжуються різними. Теорія «tabula rasa», яка твердила, що діти схожі на чисті грифельні дошки, на яких батьки і оточення може написати що завгодно, давно зазнала поразки. Всі уже чули про різні типи темпераменту. Та чомусь в народі міцно тримається переконання, що все залежить тільки від виховання.

    Ні в якому разі не применшуючи значення виховних впливів, психологи твердять: як немає однакових дорослих, так немає і однакових дітей. У цьому легко пересвідчитись, поглянувши на одну досить типову сім’ю. У батьків зростає двоє дітей. Старший Юрко – дитина вкрай неврівноважена і рухлива. Він не може і хвилини встояти на місці без роботи. У церкві стоїть спокійно, та все одно чимось постійно зайнятий: то розглядає навколишніх, то оббирає порошинки з куртки, то просто барабанить пальцями по книжці. І весь час з нетерпінням чекає закінчення служби, хоч взагалі-то любить ходити до церкви. І це – в п'ятнадцять років (цілком поважний вік)! А бачили б ви Юрка десять літ тому! Батьки по черзі ходили з ним по подвір’ю церкви, бо інакше він не давав нікому навколо себе послухати Літургії. Добре, що це давно минуло! Тепер Юркові так само важко вистояти Літургію, та він уже навчився стримувати себе. При цьому Юрко чудово вчиться в школі і займається музикою та баскетболом.

    Молодший Сергійко зовсім не схожий на брата. Усю Літургію від початку до кінця він сумирно стоїть біля батьків. І, хоч йому буває дуже нудно, хлопчик все одно поводиться дуже тихо. Коли ж Літургія закінчується трохи пізніше, Сергійко може попросити у мами молитвеник і трошки його порозглядати. А Сергійкові ж лише п’ять років! Він, як і Юрко, розумний і кмітливий, хоча більше полюбляє не рухливі, а настільні ігри.

    Чому ж вони такі різні? Хіба їх не однаково виховували? Хіба батьки у них не ті самі? Ні, просто вони різні за типом темпераменту: Юрко – типовий холерик, Сергійко – флегматик. Вони такими народилися, і з цим нічого не вдієш. Втім, психологи твердять, що «поганих» типів темпераменту не існує. Кожен тип має свої слабкі і сильні сторони. 

   Холерики, наприклад, діють швидко і рішуче, зате можуть чинити необдумані дії.

    Меланхоліки завжди чимось засмучені, зате вони ніколи не впадають в ейфорію.

    Флегматики спокійні і розважливі, проте дуже вже неемоційні.

     Сангвініки – трохи легковажні, проте веселі і товариські.

    Хто не вірить вченню про темпераменти, нехай загляне в Святе Письмо та порівняє запальну вдачу апостола Петра і лагідність апостола Івана. Обидва вони ходили разом з Ісусом, обидва стали згодом справжніми благовісниками, послідовниками Господа. Та все ж один залишився запальним і жагучим, інший – тихим і мовчазним.

    Виховувати і вчити пристойно поводитись у храмі потрібно, звичайно, кожну дитину. Та будьте готові, що зберігати спокій легше вдасться флегматикові чи меланхоліку. А от для сангвініка чи холерика вистояти чи навіть висидіти Літургію – справжній подвиг.

    Що ж робити батькам непосидючої дитини? Можна спробувати трохи її розважити: наприклад, купити нову іграшку і дати тихенько погратися в храмі. Можна дати в руки барвисті християнські книжечки, попередивши, що вголос читати будете їх тільки вдома. Можна трохи пройтися навколо церкви, але потім знову повернутися в приміщення. Ні в якому разі не давайте в церкві дитині жуйок і цукерок: це вже просто невиховано.

     Коли ж ситуація просто-таки виходить з-під контролю і малюка нічим не можливо вгамувати, знадобляться екстремальні заходи. Просто без зайвих слів і вмовлянь виведіть (або й винесіть) бешкетника надвір, а вже там використайте найсерйозніші важелі впливу. У кожного батька ці важелі індивідуальні. Комусь вистачить кілька «ласкавих» слів, іншому потрібно буде щось вагоміше. Потім дайте малюкові виплакатись, обійміть і разом повертайтеся до церкви. Все це має відбутися спокійно і впевнено, без істерик і агресії.

     Бажаємо вам, щоб ваші діти приносили вам лише позитивні емоції!

 

      skrynyabook.com



Создан 20 авг 2012



 

cerkva-snt.at.ua сайт диякона Ігоря Луцана Свято-Духівський храм УПЦ КП м. Дніпропетровськ

 

cerkva.te.ua bogoslov.cv.ua свящ. Богдан Сливка

 

 

ptpl.io.ua: Парафія святих апостолів Петра і Павла м. Кіровоград