Парафія св. пророка Іллі      

Вертеп




    Святкування Різдва Христового на українських землях здавна супроводжується унікальними традиціями і обрядами. Особливим різдвяним дійством українського народу є вертеп – театральне дійство, яке відтворює та прославляє величну подію втілення Сина Божого і Його божественне народження на землі від Діви Марії з метою спасіння людства. Народження Христа супроводжувало багато подій, як радісних, так і сумних: народження Сина Божого у вертепі та покладення Його в ясла, ангельське благовіствування пастухам, прихід та поклоніння волхвів та обдарування Богомладенця щедрими дарами, зухвале вбивство немовлят Іродом Великим… Всі ці події відтворюються у вертепі. 

      Саме слово «вертеп» має кілька тлумачень. Це всім відома печера чи ущелина, котрі часто слугували захистком для тварин та пастухів (у одній з них народився Спаситель світу), але цим же словом називався й народний театр.

     Так історично склалося що на сьогодні різдвяний вертеп найкраще зберігся у західноукраїнській сільській місцевості. В різних регіонах він відбувається по різному, але головний зміст зберігається один, народження Сина Божого. Час від часу вертеп доповнювався певними національними елементами, до нього вкладалися національні події і персонажі, які доносили до людей націоналістичні ідеї визвольної боротьби українського народу, критику політичного ладу тощо. Збереглось безліч сценаріїв різдвяних вертепів, але їх всіх об’єднує Різдво Сина Божого, а не щось інше. По своїй суті це має бути жива проповідь про подію Різдва, яка звершується по людських оселях, як нагадування про Різдво Христове. Сьогодні вертеп переріс в невід’ємний атрибут Різдвяних веселощів українських родин. Власне його потрібно розглядати, як елемент святкування Різдва, як етнічний і національний обряд, проте прямого відношення до церковного святкування цього двунадесятого свята, він немає. Сьогодні в Україні зберігся лише «живий» вертеп, хоча в давнину він виглядав цілком по іншому.

   Вертеп був предметом дослідження у багатьох учених та мистецтвознавців, серед яких: І. Франко, В. Всеволодский-Гернгрос, Й. Федас – в історичних працях; В. Перетц, М. Петров, Є. Марковський – у літературних; О. Білецький, М. Гордійчук, Л. Корній, О. Шреєр-Ткаченко та інші – у галузі мистецтвознавства. Незважаючи на пильну увагу до вертепу, досі не визначений точний час його появи в Україні, серед учених, дослідників вертепів немає одностайності щодо року його появи, обмаль документальних даних породжують дискусійність у багатьох його питаннях. 

     У Західній Європі вертеп із духовною частиною й вертепною драмою з’явився не раніше XVI ст., а перші згадки про існування вертепу на теренах сучасної України з’являються в кінці XVI століття. Польсько-український етнограф Еразм Ізопольський пише про те, що вертеп існував на українських землях вже в 1591-1639 роках і пише про два вертепи, які він бачив на Україні під час подорожі: перший у Ставищах (на Київщині) – вертепну скриньку з написом: «Року Христусового 1591 збудований», другий – у Дашовщині «з року 1639». Автор подає опис триповерхового будиночка й зауважує, що вертеп – «це те саме, що ми називаємо театром метаморфоз».

    На початку XX ст. відомості польського етнографа Е. Ізопольського, були сильно розкритиковані різними вченими серед яких був і Іван Франко, який написав: «Вже с сього опису можна бачити, що сам Ізопольський ніколи не бачив вертепної вистави, або як бачив, то описав її дуже недотепно. Поперед усього збуджує сумнів сам триповерховий вертеп: знані нам старі вертепи, Маркевичів і Галаганів – двоповерхові. Підозрене також те, що каже Ізопольський про «компанію вояків з добошем» на версі вертепа; що се таке, чи також ляльки, чи лише малюнки і яка їх ціль – невідомо, ні в яких відомих нам вертепах та польських шопках того не бачимо. Ідея, що середній поверх служить складом для ляльок, се, здається, вигадка самого Ізопольського; цитований уже Фалібоговський із XVII в. свідчить, що ляльки по виставі ховали до мішка, і те саме бачимо й тепер при вертепах».

     Микола Маркевич, який у 1860 році вперше надрукував текст вертепу, у передмові до нього писав: Первісне походження вертепу можна віднести, до часів гетьмана Конашевича Сагайдачного, до 1600-1620 років, коли він почав відновляти Київське братство і Академію. Цим питанням займався також радянський історик театру Всеволодський-Гернгросс, який писав: На Україні вертепна драма відома з кінця XVI ст. (1586 р.), звідси вона перейшла в Білорусію і Великоросію. Дослідник робить примітку: «Див. інструкцію Львівської братської школи». Після 1586 р. ідуть точні відомості, які належать до 1591, 1639, 1666 рр. Під 1666 роком у прибутково-видаткових книгах Львівського Ставропігійського братства є запис про видатки на виготовлення будиночка вертепу й декорацій до нього.

     XVIII ст. за царювання Петра І було видано ряд указів та актів заборони українського слова, літератури, театру та вертепу, а з новою силою переслідування українського культурного життя збільшились за цариці Катерини ІІ. Але все-таки вертеп утримався і набув широкого розповсюдження до середини ХIX ст., починаючи від доби занепаду Києво-Могилянської академії, коли число вертепників поповнювалось її вихованцями, що йшли в народ популяризувати українські вистави в формі лялькового театру. Ця форма була найзручнішою для поширення в маси правди про історичні події (наприклад, добу козацтва - вертеп «Запорожець») чи збереження національних традицій (в тому числі, колядок) в період переслідування з боку Російської імперії. В цей час вертепи поширилися на етнічно російські території, наприклад, в Сибір.

     У першій половині XIX століття вертепи, як масове побутове явище, поступово зникають, залишившись лише в побуті українських селян Східної Галичини. З приходом більшовиків в Галичини традиція різдвяних вертепів була практично ліквідована й тут. 

     З проголошенням незалежності України театралізовані різдвяні вертепи воскресли до життя і активно розвиваються поширюючи біблійну розповідь про народження Сина Божого.

     У той же час починають відроджуватись і інші зимові театралізовані дійства зимового циклу свят: маланка, водіння кози тощо. Але потрібно зразу зауважити проте, що вони не мають жодного відношення до різдвяних вертепів. Це так звані новорічні карнавали з перевдяганням у різних персонажів, котрі у своїх театралізованих дійствах викривають різні суспільні чи політичні пороки, а не прославляють подію боговтілення Сина Божого.

     Вертепне дійство на Різдво це добра і благочестива традиція, яку варто підтримувати і берегти. Проте воно повинно обмежуватися лише згадкою про народження Сина Божого, а будь які інші історичні чи національні елементи неповинні входити в нього. Вертепи мають свою діяльність проводити не з комерційною чи мистецькою метою, а виключно з релігійною.

     Саме тому, стосовно сценарію і персонажів вертепу треба радитися з місцевим духовенством єпископом чи священиком і брати в нього благословення на це театралізоване дійство. Необхідно пам`ятати що вертеп має нести людям не що інше, як благу євангельську вістку, яка описана євангелістами в Біблії і передавати зміст тих подій, які відбувалися при народженні Христа.



Создан 06 янв 2013



 

cerkva-snt.at.ua сайт диякона Ігоря Луцана Свято-Духівський храм УПЦ КП м. Дніпропетровськ

 

cerkva.te.ua bogoslov.cv.ua свящ. Богдан Сливка

 

 

ptpl.io.ua: Парафія святих апостолів Петра і Павла м. Кіровоград